| Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Межа Оорта (автори) |
Межа Оорта — межа густини речовини в галактичній околиці Сонця[1], яка потрібна для пояснення спостережуваного гравітаційного поля[2].
Значення межі ρ=0,13 M☉/пк³ = 8,88×10-24 г/см³[1].
Межу названо ім'ям нідерландського астронома Яна Оорта, який дослідив її 1932 року[3]. Термін «межа» походить від того, що Оорт розумів, що густина галактичного диска є не тільки функцією відстані від центру галактики, а й функцією висоти від площини галактики, оскільки основна частина маси сконцентрована у досить вузькому шарі товщиною кількасот світлових років. Висота Сонця відносно площини Галактики в першій половині 20-го століття не була відома, але було очевидно, що густина в околицях Сонця менша або дорівнює густині в диску на нульовій висоті, отже спостережувана в околицях Сонця густина є нижньою межею.
Цікавинки[]
- Іноді помилково Межею Оорта називають Зовнішню межу хмари Оорта, це сталося з-за того, що онлайн-енциклопедія Дарлінга, колись містила некоректну статтю про Межу Оорта як зовнішню межу Хмари Оорта, на її основі в англійській Вікіпедії з'явилась така стаття з посиланням на вебархів, що містить цю сторінку енциклопедії Дарлінга, проте цю некоректність в самій енциклопедії Дарлінга було усунуто.
Див. також[]
- Місцева міжзоряна хмара
Джерела[]
- ↑ 1,0 1,1 Оорта межа // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 331. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
- ↑
- ↑