| Включає CC-BY-SA матеріали з Вікіпедії: стаття Пряме піднесення (автори) |
Пряме піднесення і схилення на небесній сфері. Точкою відліку є точка весняного рівнодення - перетин небесного екватору (показано синім) та екліптики (показано червоним) у висхідному вузлі. Пряме піднесення вимірюється вздовж небесного екватора в східному напрямку (у напрямку руху Сонця).
Пряме піднесення (показано синім) і схилення (зеленим) на небесній сфері.
Пряме́ підне́сення — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила.
Пряме піднесення є небесним еквівалентом земної довготи. Обидві величини (і пряме піднесення, і довгота) вимірюють кут уздовж екватора на схід від обраної нульової позначки. Нульове пряме піднесення відповідає точці весняного рівнодення — точці, у якій Сонце перетинає небесний екватор, переходячи з південної півкулі до північної.
Пряме піднесення вимірюють у годинах ( h ), мінутах ( m ) та секундах ( s ) на схід від точки весняного рівнодення (зрідка також у градусній мірі — від 0° до 360°)[1].
Пряме піднесення застосовують для визначення розташування зір та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зоря з прямим піднесенням 1h 30m 00s наразі перебуває на вашому меридіані, то зоря з прямим піднесенням 20h 00m 00s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.
Див. також[]
Посилання[]
- ↑ Пряме піднесення // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 387. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).